сателіт

-а, ч.

1) У Стародавньому Римі – озброєний найманець, слуга, що супроводжував свого володаря.

2) перен. Залежна особа, покірний виконавець чужої волі; прибічник; поплічник. || Держава або уряд, формально незалежні, але фактично підлеглі іншій державі або урядові.

3) астр. Супутник планети.

4) тех. Зубчасте колесо з рухомою віссю обертання, яке здійснює рух одночасно навколо своєї осі та осі центрального колеса.

5) спец. Додаткова слабка лінія, що супроводжує яскраву лінію у спектрі світла.

6) біол. Відокремлена вторинною довгою і глибокою перетяжкою ділянка хромосоми.